всіх вітаю з тим, що цей рік закінчився і починається наступний :) бажати я не вмію, особливо великій кількості людей, адже в кожного свої бажання і вгадати неможливо, кому чого :)
тому просто побажаю залишатися такими, які ви є, любі френди. і всього вам найкращого в наступаючому році! нехай збудеться все, що вам не вдалося в році минулому.

власне вже втекла :) просто ніяк не зберуся нагадати своїм френдам, що вже...
http://shybloom.wordpress.com/
я тепер живу тут :)
та сама, що і була, просто на новому місці
подумала і вирішила ЖЖ не закривати, поки...
але постити сюди не буду, за деякими винятками...
таке...
пи. си. всіх з Різдвом :)

знов починається цей божевільний передсесійний грудень
спати часу нема
дві роботи та університет роздирають мене на шматки
музика впливає як сильний наркотик
розмови дедалі частіше переходять на особистості
коханий приїздить після 21 -
тільки б не з"їхати з глузду до цього часу
зима досі не хоче сіяти снігом
лише кава рятує та підіймає настрій
а іще книги які завжди змушують мене хотіти жити далі
зараз читаю д"Агату -
повне відчуття дежа вю
але ніяк не можу пригадати що ж буде далі
...

вчорашній день народження почався для мене зі сліз, а закінчився феєрверком :)
а поміж цього була вечірка в стилі "шоколад" з друзями, довгі розмови, розпиття червоного вина з коханим по скайпу ;) та прослуховання улюбленої музики.
а сьогодні я отримала іще один подарунок - пісню, яка сподобалася тим, що я не зрозуміла з неї жодного слова :)))))

довго не хотіла писати - думала :)
і от надумала таки.
17 грудня моєму ЖЖ виповниться 2 роки. до цієї дати закривати не буду.
тут мені було гарно.
тут я знайшла багатьох друзів.
тут я отримувала поради, цікаву інформацію, просто гарно проводила час.
свого часу на ЖЖ я підсадила енну кількість людей.
але треба згортати діяльність тут, і шукати інше місце, більш захищене, більше комфортне і таке, яке б більше відповідало моїм смакам та уявленням про те, що таке пристойний сервіс, свобода слова і все таке.
коли надумаю, куди тікати - кину лінк.
а поки всі па па :)

липи плачуть разом зі мною

тільки от мої сльози швидко висихають

на гладенькій поверхні мого столу

а липи зрошують своїми карамельними слізьми

довгі серпантини асфальту мого міста

і в цьому місті скоро стане тісно моїм думкам

вони не зможуть вільно літати

метеликами над дорогами

прилипнуть до обмитих липовими сльозами асфальтів

і краплі дощу з твоєї батьківщини

розстріляють їх безпорадних

в день нашої вигаданої зустрічі

остання шоста пара, всі сидять заморені й тільки чекають, коли все закінчиться і можна буде бігти додому. і тут викладачка видає фразу:
І де ти був, і що ти робив, і що ти їв, що пив, що отак наригав - аж краску пороз"їдало...
Ага, було то все до чого? Згадували форми минулого часу в старослов"янській мові :)
Хвраза належить коменданту гуртожитку, в якому ця ж таки викладачка жила за часів свого буття студенткою :))

вчора розповіла викладачка, яка окрім мого факультету працює ще й на факу фізичного виховання:
- проходимо з першим курсом правопис ненаголошених е, и в коренях слів. виконали вправу, виділили корені. даю їм завдання: ввести три слова з вправи у речення. перевіряємо завдання. одне з речень:
Криві сестри так гребли веслами по периметру, що світилися ребра.

велика чашка лаваци - читати на кухні весь ранок NME. в кімнаті грає Bjork. я повертаюсь до життя :)))))

сьогодні коханий відправив мене в нокаут питанням: чому ти мене любиш?
перше, що прийшло в мою світлу голову - це що в нього, криза середнього віку?!
потім мене попустило і я спробувала з"їхати на цитуванні свого улюбленого письменника: якщо ти можеш пояснити, чому ти любиш когось, то ти його не любиш.
ні памагло :( коханий заявив, що чужі фрази тут нє катят. а що я йому могла сказати: ти просто супер і мені з тобою легко? так майже й сказала, тіки красіво то все словесно оформивши :) сказав, що то не відповідь. тоді сказала, що не можу пояснити. на жаль.
а от тепер сиджу й думаю, чого він від мене чекав? що я скажу: я люблю твою машину, квартиру, зарплату, престижну роботу?!! чи що? і нащо взагалі ці питання?
чи я не права??? розвійте мої сумніви!!!!

место рождения - Полтава
самый любимый город – Полтава, бо це місто, в яке завжди хочеться повертатися
самый любимый населённый пункт - Полтава
нелюбимый город - певно, такого нема. бо всі міста я люблю по-своєму. але, мабуть, найбільше не люблю Лубни, бо з ними в мене кілька негативних згадок-асоціацій
где бы хотелось побывать – из тех городов, где ещё не был(-а) - Париж, Лондон, Мадрид, Барселона, Норвіч... багато, дуже багато, але оці от стоять в списку першими. Перші три - бо це столиці країн, мови яких я вивчаю. Барселона - бо це якесь загадкове для мене місто. Норвіч - бо це рідне місто мого коханого.
из тех мест, где уже была и куда хочется вернуться - завжди з радістю вертаюся в Київ, Харків та Львів
Особо значимые города в жизни – Полтава, Київ, Харків. Полтава - бо це моє рідне, кохане і обожнюване місто. Київ - бо я його люблю і в цьому місті зі мною багато чого гарного трапилося і, сподіваюсь, трапиться іще. Харків - бо я туди їду і знаю, що без пригод не обійдеться ;)
Бывает значимо, когда вспоминаются города, в которые хочется вернуться - Київ, однозначно, бо це місто, в якому є мій простір і наш простір. пояснювати довго. тому від пояснень утримаюсь
за наказом мого куратора heidelblume приєднуюсь до флешмобу. робити таке саме у себе в ЖЖ myshenia small_beetle stanislav_ab

я тут на деякий час закинула своє ЖЖ, за що вже отримала кілька втиків від своїх френдів. так от - я повернулася.
розповідати, чому мене тут довго не було і я нікого не коментувала не бу, бо мене вже попустило і все класно.
за час відсутності багато всього трапилося. напишу детальніше ввечері. а іще тра
зробити пост про малотиражки в моєму житті (то в нову спільноту http://community.livejournal.com/ua_publishing/ - кому цікаво - долучайтесь)
написати купу коментів під деякими постами
написати щось добре розумне вічне - ввечері вирішу :)

сьогодні випав дещо непередбачуваний вихідний, тому я вирішила його присвятити просвітницькій діяльності на теренах нету :)))
отже, сьогодні до мене завітала панянка, якій пару тижнів тому створили ЖЖ, але вона ніяк не могла роздуплитися з його налаштуваннями. довелося на прикладі свого ЖЖ і  власного глючного компа пояснювати, що і як. здається, вдалося. хоча подивимося, чи з"явиться від неї який-небудь пост сьогодні-завтра.
іще цю ж саму людинку підсадила на скайп (валькіра мені не пробачить, що це був не гугл ток, але обіцяю, що скоро підсаджу її й на гугл :))
тепер от сиджу й думаю, а щоб іще такого корисного зробити?
сайт нової Шнобелівської лавреатки вже прочитала - щось він не надто інформативний :(
перекладати не хочу.
курсову писати теж.
буду просто вештатися квартирою. зависати в чатах і насолоджуватися життям :)))
якщо в когось виявиться бажання витягти мене кудись на каву чи щось таке. то з радістю піду :)))
тіки от щось мені підказує, що каву я буду гордо пити на самоті...

дяк ozhyna та myshenia за чудовий вечір. піца була супер. і вино гарне. женька, більше пий наступного разу, а то я себе алкоголіком в порівнянні з тобою відчувала ;)
добре, що започатковуються класні традиції.
чекатиму цю ж саму компанію в себе наступного тижня. день і час уточню при нагоді трохи пізніше

я лякаю людей. зовсім не бажаючи цього. просто кажу їм правду. а вони лякаються. і от тепер що робити? мама в дитинстві вчила казати правду. життя зараз вчить казати неправду. а совість стукає чоботом по столу і вимагає перестати бути фальшивою. я так не можу. я хочу бути щирою, відвертою, правдивою, відкритою, правильною і т. п. але в той самой час не вражати людей, не робити їм боляче, не псувати їм настрій.
і ніфіга не виходить. тре постійно йти на компроміс із власною совістю. а я вже просто втомилася (ха ха, втомилася вона бідна у 20 років - так ще ціле життя попереду) постійно робити вигляд, що все ок, що все мене влаштовує.

я хворію :((( відповідно провтикую все, що можна. вчора не пішла на презентацію "Трициліндрового двигуна любові", бо була геть виморена і не могла навіть чаю собі заварити. сьогодні не йду на пари. коротше, в мене осінь і я хворію...

в моєму універтситеті є такий собі Мистецький Центр Заспів. туди приходять люди, які щось пишуть, малюють і т п. хоча в основному ті, що пишуть.
цього року нам навісили "куратора" :(, набігло багато першокурсників. останній події я дуже зраділа. але, як виявилося, передчасно. під час першої зустрічі вони переважно мовчали. а от сьогодні їх вдалося розкрутити на читання своїх творів. чесно, я була прикро вражена. загалом це такий собі соплєжуйний патріотизм з претензією на філософію. таке враження, що діти в школі нічого, окрім Павличка та Шевченка не читали :(((. коли почала питати в них, кого із сучасних письменників вони читають, то просто була в шоці. переважна їх більшість навіть НЕ ЧУЛА прізвищ Андрухович, Жадан, Забужко, Дереш, Карпа і т д. я вже мовчу про тих, хто не настільки розкручений.
як вони на філфак вступали я не уявляю! що вони в школі вчили, теж не дуже розумію.
і цих людей називають елітою нації. майбутнім України. вони будуть тими, хто виховуватиме моїх дітей.
звісно, що за час навчання в універі вони чогось та й навчаться. але... поки все, що можу про них сказати: тотальний страх перед викладачами і деканатом, покора і згода до приниження, майже повна відсутність власної позиції. найбільше мене лякає те, що вони бояться.

вітаю valcury з ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!
сонцеІРО, бажаю всього всього. любові, натхнення у роботі і світи побільше :)
Дякую за те, що ти є!!! :))))))

7 жовтня
у Полтаві будуть
Андрухович, Дереш та Жадан
з презентацією книги
"Трициліндровий двигун любові"
14.00
автографсесія у книгарні: Жовтнева, 50 (я так зрозуміла, що це магазин "Планета", шо біля ПД Листопад)
17.00
ПДПУ МАЗ, вул. Остроградського, 2

детальніше про тур письменників Лівобережжям читати тут:
http://folioua.livejournal.com/11039.html

з.і. думаю, якщо не потраплю на автографсесію, то в педуні буду точно. тому всіх зацікавлених побачу там :)

сьогодні на Християнській Педагогіці обговорювали різницю між дружбою, коханням та любов"ю.
красіва у нашого викладача легенда про те, що кохання не існує. але я з ним не згодна. бо як можна шукати різницю між поняттями, якщо не дати їм від початку визначення, чіткого і конкретного?
але його так би мовити спроба дати визначення "коханню" відверто усміхнула. отже:
кохання - стан психологічної ейфорії, під час якого ми схильні вчинити багато дурниць, щоб потім довго за них розплачуватися
автором є хтось із психолого-педагогічного факультету (не знаю якого року навчання)